Життя моєї матері було не надто легким, вона завагітніла мною коли ще навчалася в університеті, та і то батько про моє існування не знав, вона порвала з ним стосунки ще до того як дізналася. що носить мене під серцем. Добре що батьки матері сприйняли цю новину не надто погано, а відраду відповіли що допоможуть чим тільки можуть. Навчання матері вдавалося важко, але батьки їй допомагали та доглядали за мною. І це дало свої плоди мама закінчила університет з відзнакою та знайшла хорошу роботу та скоро вона вже з’їхала від батьків спочатку на орендовану квартиру, а потім вона змогла купити свою квартиру.
Я завжди запитую маму чому вона не розказала все йому бо все могло скластися зовсім по іншому, та вона завжди придумувала різні відмовки.
Мамі так і не вдалося знайти собі хорошого чоловіка, вона часто ходила на побачення та ці стосунки зазвичай довго не тривали. І так минали довгі роким мені вже було 12 років, коли в неї вперше з’явився кавалер з яким вона познайомила мене. Спочатку Роман мені здався хорошою людино він досить мило спілкувався зі мною, та ніяких проблем не було. І я бачив що мама радісна вона ніби розцвіла, ходила постійно в хорошому настрої. Це були дуже чудові часи.
Але все змінилося коли мама запросила його жити до нас. Перший час все було добре ми жили спокійно, і я радів що в мене нарешті з’явився, хоча б не рідний але батько. Я зазвичай його кликав на ім’я та одного разу я сказав “тато” з радісного обличчя вона раптово змінилося. Та він почав кричати, щоб я його більше ніколи так не називав бо він не мій тато і ніколи ним не буде і що ми взагалі не сім’я. Мама хотіла втрутися але він її не слухав, після цього він зібрався та пішов кудись повернувся лише під вечір вибачився за таку реакцію але й попросив не називати його батьком. Якби ж я тоді знав. що це були лише перші дзвіночки.
Довгий час було все добре, потрохи Роман почав розкривати свою справжню сутність, все частіше і частіше йому не подобалося що то не прибрано в квартирі, то їжа не смачна, то ще щось. І мама робила все, щоб догодити йому, постійно прибирала в квартирі практично кожного дня, та готувала багато їжі яку він навіть не доїдав, а часто страви опинялися в смітнику. Проте весь час Роман нічого не робив окрім того що сидів, дивився телевізор, та командував усіма.
Вже зовсім скоро і я почав не влаштовувати Романа, чому це я не роблю нічого по домі, пора і мене вчити працювати, ось так почалися мої “пекельні дні” кожного дня коли я приходив зі школи на мене чекала якась робота яку я виконував до пізнього вечора, та не завжди встигав робити уроки тому успішність в школі почала падати. А коли він це побачив то його крик чув весь будинок всі 15 поверхів, але нажаль цього не чула одна людина – мама, або не хотіла чути вона була в сусідній кімнаті і навіть словом не обмовилася, щоб заперечити йому, тоді я довго плакав, бо відував як мама відвертається від мене, та не хоче мене підтримувати.
Наступного ранку як завжди пішов снідати перед школою, та тоді Роман сказав, що сьогодні до школи сьогодні я не йду. Я був збентежений, та не розумів чому, а далі я почув ці слова, слова які змінили моє життя: “Сьогодні ми тебе відправляємо в Дитячий будинок, нам треба влаштовувати своє життя свою сім’ю, а ти не є моєю сім’єю, будеш просто заважати нам”. Після чого він показав на сумку з речами яка була вже коло дверей. Я почав дивитися крізь сльози на маму, але вона просто відвернулася від мене та дивилася у вікно.
Роман посадив мене у машину та відвіз до дитбудинку, я не знав, що мені робити. І не розумію як може рідна мати відвернутися від дитини, за для чоловіка який прийшов до них у сім’ю.
Я ходив постійно сумний та мене постійно втішала жінка яка працювала тут, я навіть не знав її посади, але вона чомусь дуже добре ставилася до мене, кілька разів вона запитувала про мою матір, а я розповідав про неї досі не вважаючи її поганою, думав. що зовсім скоро вона повернеться і забере мене додому і ми будемо жити як раніше до того як Роман прийшов у нашу сім’ю.
Та жінка яка завжди втішала мене, виявилася директоркою в закладі, та її дуже зацікаво ким є мій батько. Тоді вона почала звіряти документи і виявилося, що вона є сестрою мого справжнього батька, я не міг в це повірити. Як виявилося він справді не знав про моє існування він забрав мене у свою сім’ю, хоча в нього були вже свої діти, та мене прийняли дуже добре дружина тата ставилася до мене дуже добре, як і мої брати про яких я навіть не знав.
Щодо мами я її бачив кілька разів у парку де гуляв з новою сім’єю вона спочатку мене побачила але відвернулася і зробила вигляд що не бачила мене. Мене насправді досі хвилює лише одне питання, як вона могла відмовитися від своєї рідної дитини з якою так довго прожила та любила. І замінити дитину на чоловіка який завжди був не задоволений нею.
