Я ніколи не могла подумати, що вийду заміж за іноземця, не знала навіть жодної іноземної мови. Та хто міг подумати, що мою думку змінить один єдиний випадок. Якось прогулюючись вихідним днем я зустріла іноземця який дуже хотів зі мною спілкуватися, проте так як я не знала англійської то думала що він скоро полише цю справу, але він не розгубився, та почав використовувати перекладач в телефоні, щоб знайти спільну мову. Не помітивши цього я провела з ним майже весь день, та думала що більше його не побачу, та він знайшов мене в соцмережах і ми почали спілкуватися там, за допомогою перекладача.
Хлопець зовсім скоро повернувся додому, але не обірвав спілкування зі мною. Ми так і продовжували спілкуватися, я почала вивчати англійську на курсах, щоб спілкування проходило без перекладача. З нетерпінням чекала коли йому знову вийде приїхати до нас, щоб побачитися з ним. Через кілька місяців, це таки трапилося, він приїхав і не просто так, а зробив мені пропозицію, і запросив жити разом в його країні, я не знала, що робити з одного боку я хотіла поїхати жити в країну Європи, а з іншого боку, мені було страшно їхати в країну яку я не знаю, та не маю знайомих там.
Та мама з братом вмовляли мене поїхати все ж. Тому я вирішила випробувати долю. Приїхавши в зовсім незнайому країну мені було дуже страшно, перший час ми жили в батьків мого чоловіка сказати що вони ставилися до так собі, я б не сказала що все було дуже погано, але і не ставилися до мене дуже добре. Надовго ми там не затрималися, та почали орендувати квартиру, а зовсім скоро дізналися що я при надії, чоловік був дуже щасливий, та носив мене мало не на руках.
Пощастило, що він мав заощадження та батьки трохи допомогли, тому скоро ми змогли купити собі власну квартиру, тому з маленькою двійнею я ми вже заїздили на власну квартиру. Кілька років я проводила дома та доглядала з дітьми, та доглядаючи за домом. На щастя цей час не пройшов даремно, спілкуючись з іншими батьками на майданчиках вдалося підтягнути мову, та і сама вивчала, тому як тільки малюки пішли до садочку, мені вдалося піти на роботу.
Життя в нас було добре я не жалілася, та коли я пішла вже на роботу родичі чоловіка почали краще ставитися до мене. І я нарешті почала розуміти як жити в новій країні.
Та тут до мене зателефонував брат, і сказав, що він збирається на роботу за кордон, та поставив мене перед фактом, що жити він буде з нами, бо навіщо платити за оренду коли є родичі. Я тоді посварилася з ним, бо не могла уявити як це він собі уявляє в квартирі щоб жили 5-ро людей, так ще й з дітьми. Я не хотіла дозволяти йому це робити, адже всі ці роки він жодного разу не цікавився, моїм життя та навіть не вітав з днем народженням та народженням діток, а зараз коли йому треба то ми маємо йому відразу надати йому, місце для життя.
Таких слів про себе я ще ні від кого не чула, виявляється я дуже погана людина, та взагалі зазналася. Ось так я втратила свого брата, одружившись з іноземцем.
