В ті моменти я не тямив себе від радості, та ще не знав що все може змінитися буквально в один момент

Часто буває так, що стається все так як ми собі це уявляли. Саме так відбулося коли я знайшов свою кохану. Ірина була дуже скромною та красивою дівчиною, багато хто хотів почати зустрічатися з нею але вибрала вона саме мене.
В ті моменти я не тямив себе від радості, та ще не знав що все може змінитися буквально в один момент. Та до цього ще далеко, тому зараз я б хотів розповісти про наш життєвий шлях.
Однією з найбільш важких подій це було знайомство з її батьками. В ті моменти дуже хвилювався, щоб все пройшло добре. Адже я розумів, що батьки можуть відіграти важливу роль у побудові стосунків.
На щастя все пройшло чудово, мене вони прийняли, та не розповідали вже потім їй по секрету, що насправді я їм не сподобався.
З її батьком ми швидко знайшли спільну мову, у нас виявилося спільне захоплення, а саме автомобілі. Ми могли годинами розмовляти про них, і нічого крім цього нам не було потрібно.
Через кілька років ми вирішили продовжити наші стосунки, та перевести їх на вищий рівень, тому скоро вже були сім’єю. Це був найщасливіший період життя в моєму житті.
Ось там ми жили дуже довгий час, час від часу відвідуючи батьків Ірини, а я не був проти. Мені це навпаки подобалося, бо я був сиротою і мені було цікаво як це мати батьків.
На Жаль щастя тривало не дуже довго, бо через нещасний випадок не стало матері Ірини в той момент всі сумували. Адже Олеся Вікторівна була неймовірно доброю жінкою. Найбільша підтримка була потрібна чоловікові.
По ньому було видно, що він не знає що робити далі. Наші візити стали частішими, щоб хоча б трохи допомогти йому з самотністю.
Кілька місяців по тому його моральний стан став краще, та ми були спокійніші за нього та даремно. Одного разу коли йому стало погано, трапився серцевий напад, і його швидка забрала до лікарні.
Коли я поспілкувався з лікарем, то зробив висновки , що чоловік має трохи пожити в нас, допоки не відновиться. Дружина теж підтримала цю ідею. Так ми забрали Володимира Андрійовича до нас.
Це було гарною ідеєю бо було видно, що йому важко відновлення вдавалося після пережитого. Ось так ми слідкували за його здоров’ям, було не важко він був гарною людиною.
Та одного разу коли я повернувся додому, то почув як Ірина кричить на свого батька. Я не міг повірити в те що почув “краще б тебе тоді не забирала швидка”. Стоячи на місці не знаючи що далі робити, пробував просто прислухатися, але слів більше не розібрав.
Через кілька хвилин Ірина вибігла вся неймовірно зла. В той момент я подумав що можливо одружився не на тій жінці, раз вона таке бажає своєму батьку. Виходу не було відкидаючи думки я побіг за дружиною.
Та побачив що вона була вся заплакана. Міцно обнявши її тихенько запитав що трапилося. Іра вся в сльозах почала розповідати, що тато напився, і наговорив багато всякої гидоти. В тому числі, як він ніколи не любив маму і радий, що її не стало.,
Я стояв та не знав що робити далі. Ми спільно вирішили що знаємо як поступити далі. Якщо він вже може випивати то може і спокійно жити сам. Наступного дня зібрали його речі та відправили додому.
Ми вже не так часто відвідували його, адже бажання відвідувати таку гнилу людину не було.