Нещодавно в моєї свекрухи сталася біда судячи з її слів. Чоловік вигнав Марію Андріївну з дому. Вона не знала куди йти тому вирішила запитати в нас чи не могла б вона зупинитися в нас на деякий час.
Саша вирішив спочатку порадитися зі мною чи не була б я проти. В мене ніколи проблем з мамою Сашка не було тому я спокійно погодилася на це. Спочатку це було дуже дивно адже крім нас в квартирі був ще хтось.
Спочатку Марія Андріївна була неймовірно дружня в перший час допомагала в побуті. Але скоро ми побачили, що почали часто сваритися і завжди причина сварки була якась дрібна та банальна.
Стосунки між нами почали псуватися, часто не розмовляли довго, через те, що посварилися. Коли все ж вирішили сісти і розібратися з тим чому таке відбувається, то виявилося, що вогонь в наші стосунки підливає саме свекруха.
Вона завжди тихо починала розповідати Саші яка я погана невістка та не хочу їй допомагати і ображаю її часто. Не розумію чим я можу її ображати, адже я ніколи нічого поганого про неї не кажу навіть чоловіку.
А свекруха дуже добре влаштувалася, проживає в нас в домі гроші за оренду не платить, їсти готую лише я, а чоловік оплачує всі комунальні рахунки. Хоча вона ходить на роботу, та отримує гроші.
Відправити додому Марію Андріївну не виходило, адже вона досі була ображена на чоловіка і не хотіла навіть бачити його. Як тільки заходила мова про те що час їхати додому, вона швидко переводила тему, або починала ображатися на нас.
Останньою краплею для нас це став її виступ на моєму дні народженні. Ми вирішили святкувати лише в колі друзів в невеликому ресторані. Та нічого не казали Марії Андріївні, але вона напевне слідкувала за нами. Тому як тільки ми присіли за стіл увійшла вона та відразу запитала де її місце. Спочатку я думала всьому вже кінець, та це було ще не найстрашніше. Найвеселіше, почалося тоді коли Марія Андріївна взяла слово, щоб сказати тост. Починалося все добре, а закінчила тост, словами що я неймовірно скупа, та постійно її ображаю.
Це стало останньою краплею при повернені додому, ми відразу поставили її перед фактом, що завтра вона має з’їхати.
Тоді ми ще багато чого почули доброго про себе. Тоді ми зрозуміли чому чоловік міг вигнати її з дому.
Але яке диво після того як її не стало де жити вона повернулася додому до чоловіка, який вигнав її та на якого вона була дуже ображена. Кілька місяців вона не розмовляла з нами. І ми нарешті змогли спокійно та тихо жити. Сварок між нами набагато поменшало.
Коли свекруха переїхала до нас жити, в нас почалося “дуже веселе” життя.
