Останній місяць вагітності проходив дуже важко, в мене були постійні проблеми зі здоров’ям тому мені довелося лягти у лікарню. Андрій дуже хвилювався за мій стан майже кожного дня приїздив до мене коли це дозволяла робота. В такі моменти я раділа що вибрала його.
Хоча на початку стосунків я дуже хвилювалася, через те як його познайомити з моїми батьками. Адже вони поводилися так ніби мене не можна віддавати нікому я буду постійно лише їх маленькою дівчинкою. Та мені вже було 25 років. Тому не дуже розуміла їхнього ставлення, як до мене так і до чоловіків яких я приводила додому на знайомство.
Останній випадок був взагалі ніби з якогось анекдоту, мій тодішній хлопець Олег вибіг з дому моїх батьків, залишивши мене наодинці з ними. В той момент в мене не було навіть слів, щоб описати його поведінку. А мати ще сказала вони всі такі, тому краще це побачити рано ніж пізно.
Після цього кілька років я не знайомила батьків зі своїми хлопцями. Та і не хотіла нічого серйозного. Змінилося все коли я зустріла Андрія, він з першої зустрічі показав, що на нього можна покладатися. Ми зустрічалися кілька років вже навіть почали жити разом але я досі не хотіла його знайомити за батьками, бо я все ж боялася, що він втече.
Коли дізналася, що вагітна то вже не було вибору треба було познайомити його з батьками, та і він цього хотів, бо його батьків я вже знала, вони були добрими людьми.
І ось настав цей день “Х” весь день я неймовірно хвилювалася. Та на щастя все пройшло дуже добре. Андрій сподобався як моїй матері так і батьку. Я не могла повірити в таке. Нарешті хоч хтось сподобався моїм прискіпливим батькам.
Коли прийшов день народжувати то Андрій не відходив від мене. Під час пологів він сидів поблизу мене та підтримував і все приказував, що все скоро закінчиться.
Після цього я ще довго, відновлювалась в лікарні, а на виписку прийшли всі родичі, батьки як з моєї сторони так і з його. Після пологового ми всі направилися додому на невелика застілля, щоб всі могли роздивитися дитину.
Коли всі спокійно сиділи за столом, то почувся крик свекрухи, вона почала розповідати, що дитина не від її сина. Що я десь її нагуляла. А аргументом було те що він не схожий на Андрія.
Всі почали її заспокоювати, але вона нікого не слухала ні свого чоловіка ні свого сина. Так вона і покинула наш дім, ми сиділи шоковані, та не розуміли що це було.
Свекруха не навідувалася до нас майже рік, та не хотіла бачити “чужого” як вона казала внука. Тоді у Андрія увірвався терпець, та він здав ДНК тест щоб показати що дитина від нього. І це підтвердилося тестом. Та жінка продовжила казати, що дитина не від нього. І що тепер робити? Я не знаю як переконати її що це дитина її сина
Після виписки з пологового, свекруха почала всіх запевняти, що дитина не від її сина.
