Моя донька все своє життя була досить хворобливою дитиною, у 8 років ми хворіли по кілька разів на сезон. Та одного разу через сильний біль у горлі нам призначили операцію з видалення мигдалин.
Нам довелося лягти в лікарню разом ми досить нервово очікували дня операції, хоча не так не ми а Я. Донька спокійно собі поводилася, та не розуміла що на неї чекає операція. Цьому навіть раділа, адже вона просто засне, та прокинеться після операції.
І ось настав день операції коли нас було багато лікарів, потім анестезіолог прийшов та поставив купол дитині, після чого його забрали у операційну.
Час тягнувся неймовірно довго, та я бачила як з операційної вивозять інших дітей, навіть тих які прийшли у операційну навіть після моєї доці.
Вже набагато пізніше того як мала закінчитися операція до мене вийшов лікар та повідомим.
- У вашої донька була зупинка серця, зараз вже немає загрози тому не хвилюйтесь.
В мене тоді земля з під ніг пішла та і в очах потемніло. Прокинулася через кілька хвилин вже лежачи на кушетці, та коло мене метушилися медсестри. Не розуміла що тут відбувається а потім загада та відразу кинулась на ноги, лікарі та медсестри мене заспокоювали казали, що все гаразд та немає чого хвилюватися.
Наступні кілька днів, я провела коло доньки, вона була безсильна та постійно лежала, протягом цього часу я ночувала коло її ліжка. В той момент я зрозуміла яка моя дитина ніжка та вразлива. Після цього буду ще більше піклуватися про неї та берегти як зіницю ока.
