Оксана вже не вперше їхала в Польщу, це вже стало як традиція, для неї. Чоловік за станом здоров’я не міг важко працювати за кордоном, та й мав роботу вдома. А в Оксани були проблеми з пошуком роботи, тому єдиний вихід це був їхати на роботу за кордон.
В неї були подруги які вже давно працювали в Польщі тому вона не їздила сама. Почала працювати Оксана закордоном почала тоді коли вже діти пішли навчатися в Університет і нічого її вже не тримало дома.
Робота була не те щоби важкою, але забирає дуже багато часу, працювала на заводі по 12 год, добре що гуртожиток де вона жила був в 15 хв пішої ходьби від заводу. Чоловік телефонував кожного дня, розповідав що вирішив почати робити ремонт бо йому вдома самотньо і він не знає чим себе зайняти. Оксана була тільки за бо, ремонт вже давно напрошувався.
І ось нарешті настав час повертатися додому діти завершили навчання в університеті, та знайшли собі роботу. Тепер вже не потрібно було такої великої кількості грошей, Оксана працювала ще кілька місяців, щоб купити подарунки рідні, але не казала коли точно буде їхати додому.
Оксана навіть не казала своїм подругам, що скоро збирається їхати додому, щоб хтось випадково не проговорився спільним друзям. Бо Андрій не мав ні про що знати, як і діти.
Подорож додому, була дуже довгою бо спати в дорозі жінка не могла, а в голові все відтворювала зустріч як її зустрінуть, як здивується і зрадіє чоловік, як діти будуть їхати в гості та радіти такій довгоочікуваній зустрічі.
І ось вона стояла перед вхідними дверима, серце билося ніби вона щойно пробігла спринт, а в грудях було чудове передчуття зустрічі. Таке було відчуття ніби вперше відкриває двері.
І ось вона переступила поріг власного будинку і застигла на місці. Перед нею стояла якась жінка в одному халатику. І це була її добра подруга, яка теж не знала те, що вона повертається.
Оксана не витримала, такої зради, її чоловік і її близька подруга. Подруга була виставлена за двері в тому ж халаті в якому стояла. А далі Андрія очікувала зустріч з розлюченою дружиною. Можна лише уявити, що на нього чекає. Але цього ми вже не дізнаємось.
