Наша доця завжди була хворобливою маленькою, ми майже весь час проводили в лікарях та лікувалися. Нам дуже це хвилювали та ми надіялися що вона це переросте, та як стене підлітком то її здоров’я покращиться.
Зараз дитині 8 років, та вона вже не так хворіє якщо можна так сказати. Зараз у нас є лише одна проблема з якою ми змушені боротися. Зраз в Юлі почалися проблеми з шлунком і ніхто з лікарів не міг сказати, через що саме в неї постійно болить живіт.
Сьогодні ми повертаємось від ще одного лікаря, який нарешті призначить хоча б якесь лікування, сказав що воно буде довгим тому треба набратися терпіння. Тому ми пішли на зупинку чекати автобус, поїхати додому, бо лікарня була на іншому кінці міста.
На щастя довго чекати не довелось вже через 5 хв приїхав автобус в якому ми зайняли останні сидячі місця. Юля мені жалілась через те що її болить живіт, я гладив її по голові та казав, що треба ще трохи почекати, лікування подіє і не буде боліти животик.
На наступній зупинці зайшло ще людей серед них була старенька бабуся, ніхто не хотів її уступити місце тому вона зупинилася і коло наших місць, тоді донька встала та попросила її присісти. Старенька усміхнулась та присіла після чого стала дуже уважно дивитися на дитину. Та щось бурмоче собі під ніс. Спочатку я насторожилась по подумала, що це жінка трохи несповна розуму.
Через кілька зупинок люди повиходили з автобуса. І для доні знову звільнилося місце біля тієї самої бабусі. Коли Юля присіла вона щось прошепотіла дитині на вухо. Після чого уважно подивилась на мене та простягнула пакетик з листям якимось.
- тримайте це треба буде зробити чаю дитині, з цього листя і в неї вже не буде проблем з житом.
Я не знаю мене щось ніби заворожило я повірила їй. Та як тільки повернулись додому я зробив їй чаю. Після чого вона пішла спати, та спала вже до самого ранку. Зранку дитина прокинулась дуже енергійна та усміхнена, бігала та дуже раділа через те що її більше не болить животик.
Ми відразу пішли до лікарів, і вони погодились що дитина дійсно одужала і не потребує лікування.
