Саша ніколи не виділявся своєю зовнішністю, та був завжди тихим хлопцем і часто страждав від знущань однокласників. Все нічого якби це були лише хлопці, але і дівчата любили кидати йому вслід образи, або робити інші розіграші від яких він страждав.
Сашко страждав від та була більша проблема як він тоді гадав найкрасивіша дівчина класу в яку він був закоханий теж знущалася над ним та не звертала на нього уваги. Ось так тягнулися довгі роки навчання в школі, знущання в школі, після цього відпочинок вдома ходити на навчання не хотілося взагалі, він просив батьків перевести його в іншу школу та ті його не слухали, то доводилося терпіти ці знущання. Олександр задавався лише одним єдиним питанням: “чому над ним знущаються? Лише через те що я не такий як всі? чи через те що я спокійний і не можу чинити опір їм?” З такими думками він проходив до 11 класу до самого випускного на який не прийшов.
Лише тоді він зрозумів що нарешті вільний від цих постійних знущань та не буде більше страждати, вперше за довгий час літо було для нього не відліком часу для початку нових знущань. Вперше було цікаво гуляти, і на диво він зміг відкрити для себе спорт, раніше він йому був нецікавий, проходячи повз спортсменів які тренувалися на свіжому повітрі він зрозумів що теж хоче вміти таке робити. Саша почав відвідувати різні спортзали, щоб знайти те що саме йому буде подобатись
Ось так непомітно для себе він зміцнився схуд, та набрав м’язів, його вже було не впізнати коли Сашко йшов на перший курс університету, спочатку було страшно, адже в думках було: “ зараз з мене знову почнуть знущатися” та на його подив всі були дружніми, та ставилися до нього привітно, спочатку було незвично та скоро вже було приємно.
Студентські роки були найкращими за весь час, та промайнули дуже швидко, Саша завжди згадував про цей час з теплотою у серці, особливо зараз коли він вже працює на улюбленій роботі з дружнім колективом. А зараз він почав шукати собі другу половинку та часто відвідував побачення всліпу вважаючи, що одного разу йому пощастить.
Сидячи зараз в кафе та очікуючи на нову дівчину, чомусь йому почали виринати спогади про шкільні роки. І не даремно дівчина на яку він чекав, це була його однокласниця, та в яку він був закоханий у школі, вона майже не змінилася. Спочатку вона його не впізнала та поводилася досить мило. Та коли він сказав що вони були однокласниками, то вона його навіть пригадати не могла. А коли пригадала то почала дуже довго сміятись та знову насміхатись з нього: “ та, що ти таке надумав знайти дівчину? ти?” Та коли Саша встав із стола вона побачила, що це був вже не той пухлий хлопець який раніше тоді вона раптово змінилася в обличчі, та почала кокетливо розмовляти з ним. Але Олександру стало ще бридкіше від таких дій, розвернувся та пішов. А в голові була одна думка: “ як добре що я з нею раніше не зустрічався, та яким я був дурним, коли був закоханий в неї” Дівчина ще довго кричала в слід, але Саша не кинув навіть жодного погляду на неї
