Життя важке особливо, коли в тебе сім’я розпочате будівництво будинку та немає грошей. Вихід з цієї ситуації треба було шукати, чоловік заробляв непогані гроші тут, але їх не вистачало для того, щоб продовжувати будівництво швидко.
Тому ми сіли обговорювати план, що робити далі, Колі їхати за кордон на заробітки було не варіантом, адже в нього було перспективна робота з можливим підвищенням. Тоді я згадала що моя подруга Іра кликала мене з собою на роботу за кордон вона вже давно там працює, компанія перевірена що не надурять з зарплатою. На тому і порішили, що Тетяна буде заробляти на будинок на Коля буде слідкувати, за будівництвом та дивитися, щоб все було добре.
Спочатку було дуже важко і незвично через те що Тетяна проживала далеко від дому, і свого коханого чоловіка мона могла бачити лише через відеозв’язок і те не кожного дня. Добре що хоч сестра її ще підтримувала, Ольга постійно телефонувала та цікавилась як Справи у її молодшої сестрички.
Після таких розмов ні про, що Тані ставало легко на душі та постійно думала про те яка в неї хороша сестра. Так тривало майже 5 років, весь цей час Тетяна жила та працювала за кордоном і все для того, щоб побудувати будинок мрії саме про такий який ми мріяли. Сказати що це було важко це нічого не сказати, так кілька разів щоб побути разом, бо давати відпустку не хотіли, а втрачати таку хорошу роботу не хотілося.
І ось нарешті настав той день Тетяна мала повертатися додому, та це вона вирішила робити не в той день в який домовились, а на тиждень раніше, хотіла здивувати як чоловіка так і сестру яка постійно її підтримувала, перед поїздкою додому вона повідомила що йде на нічну зміну і не зможе відповідати на дзвінки, бо хоче відпрацювати більше часу, щоб наостанок взяти більше грошей додому.
Накупивши подарунків додому, Таня їхала додому з посмішкою яка не сходила з її обличчя. Вона нарешті буде вільна, та можна буде жити в будинку на який вона так довго працювала, з люблячим чоловіком. І ось у вікні таксі вже виднівся будинок, він був краще ніж вона собі уявляла, бо навіть фото не передавали повністю його красу. Очі у Тані світилися бо вона бачила, що не даремно працювала весь цей час.
Йшовши по подвір’ю вона досі не могла намилуватися, красою. Перед тим як стукати в двері серце у неї почало битися як в підлітка який збирається піти на побачення. Постукавши двері спочатку ніхто не відкрив, та вона чекала, постукала знову. теж нічого, спочатку Таня стала хвилюватися, що просто нікого дома немає, та тут двері почали відкриватися. Та перед нею стояв не її чоловік, а дівчинка років 4х я дивилася на неї та запитала: “а ти хто така?” Тетяна не зла в що відповісти, тоді дівчинка покликала маму, вийшла її сестра. Спочатку Таня заспокоїлася, але вона не пригадувала щоб сестра розповідала, що народжувала. І тут вийшов Микола та він разом з Ольгою стояли стовпами та дивився на Таню з великими очима і відкритими ротами.
Та цю тишу розірвав дзвінкий дитячий голосок: “ Тату а хто ця тьотя?”
