Як кажуть перше кохання ранить, але я цього не розумів, бо я з Світланою були не розлий водою. Хоча навчалися ще в школі, і всі називали нас солодкою парочкою. Ніхто навіть не сумнівався, що ми потім створимо сім’ю.
Ну і я теж в це вірив, бо не уявляв свого життя без неї. Все було чудово, навіть спланували своє весілля, та думали про своє майбутнє життя, навіть обрали один університет для навчання, щоб жити в одному місті.
І ось вже зовсім скоро мав бути випускний всі посилено готувалися до нього, ходили вчили танець та вирішували інші питання пов’язані з навчанням.
Цей день розпочався м’яко кажучи не дуже вдало, все з самого ранку йшло не так як треба. То я не міг знайти свій випускний костюм, то ледь не порвав штани, ну як ледь я їх таки порвав, але їх вдалося врятувати за допомогою голки і нитки.
Потім я довгий час не міг зв’язатися з Світланою, в голові у мене було багато думок, що могло щось трапитися. Але на щастя вона досить швидко вона відповіла мені.
Та ось почалася урочиста частина, яку всі відстояли ледве стримуючи свій захват від того, що скоро вже не потрібно буде навчатися в школі. Відгулявши випускний танець, почалося застілля. Світлани ніде не було, шукав її досить довго, не міг зрозуміти куди вона зникла та нічого не сказала мені.
Це було дуже дивно, адже я не розумів чому це вона так поступила. Я вирішив спробувати її пошукати на вулиці. І це була правильна думка, недалеко від місця де проходило застілля був парк.
Тільки вступивши в парк я почув дивні звуки, та почав йти на них. Та краще цього не робив бо, там була Світла з іншим, з однокласником. Вони були в обіймах коло дерева, я не бачив чим точно вони займалися, але там все було зрозуміло.
Після цього я зупинив спілкування зі Світланою, та більше не хотів її бачити, так довіряв своїй коханій а вона мене зрадила, так ще й на випускному. Кілька разів вона просила пробачення. Але довіряти їй я вже не міг, наші стосунки були закінченні на такій неочікуваній ноті.
