Радість затьмарив вислів чоловікової сестри, яка запитала: “Цікаво до якого це ти мольфара їздила, що повернулась звідти вагітною?” Це багатьом вселило сумніви

Кажуть якщо ти хочеш, щоб твоя мрія здійснилась, просто відпусти її.
Коли після весілля ми з чоловіком задумались над тим, щоб стати батьками то нічого в нас не виходило. Минуло три роки і я вирішила звернутися до жіночого лікаря, одразу був поставлений невтішний діагноз. Мені сказали, щоб я задумалась над тим, щоб взяти сиротинця дитину, адже моя мрія стати мамою ніколи не збудеться.
Пам’ятаю той день я дуже сильно плакала і просила чоловіка аби він подав на розлучення. Щоб хоча б його доля склалась інакше, щоб він зустрів іншу жінку, і вона могла дати йому можливість стати батьком. Та Вадим був непохитний, він мене всіляко втішав і говорив, що якщо така наша доля, то ми маємо це пережити.
Заспокоївшись ми почали шукати інші виходи. Навіть вдавалась до нетрадиційної медицини, так ми поборолися іще десять років. Остання спроба завагітніти це було ЕКОзапліднення. Та воно було невдале, після того ми вирішили змиритися.
Минулого року моя подруга запросила мене з собою на відпочинок у карпатську область. Там чудова природа, ми дуже гарно відпочили, а ще там дуже багато природних джерел. І біля одного з таких джерел, ми почули легенду про те, що сюди приїжджають всі бездітні пари. Тоді я зрозуміла навіщо подруга організувала цю подорож. Звичайно ми там купалися, але я скептично до цього ставилася, адже за скільки років і скількох спроб ми так і не змогли стати батьками. Повернулась додому я сповнена сил і та енергії. Гарно відпочила і сказала чоловікові, що обов’язково поїдемо з ним удвох туди відпочивати.
Одного дня мені стало зле на роботі, я викликала чоловіка, він завіз мене у приймальне відділення лікарні. Якщо чесно я думала, що я чимось троїлася, адже напередодні в нас був корпоратив. Яким же було наше здивування, коли після взятих аналізів лікар сказав нам, що ми станемо батьками.
Ми були на десятому небі від щастя, я не можу вам передати тих емоцій, які вирували в нас. Ми дуже чекали цього малюка, я берегла себе як могла. Радість затьмарив лише вислів чоловікової сестри, яка запитала: “Цікаво до якого це ти мольфара їздила, що повернулась звідти вагітною?” Та не вважаючи на те, що вона не йняла віри, що це чоловікова дитина, в мене народилась прекрасна донечка, яка була копією свого батька.
Скоро нашій донечці три місяці, ми дуже любимо свою Ангеліну і хочемо сказати всім, що не втрачайте надії, бо лише Богу відомо, що на вас чекає.