Ось вже скільки часу я живу сам, та думаю який я був дурнем. Коли ти вже на пенсії в тебе з’являється багато вільного часу на роздуми і ти згадаєш все своє життя, та думаєш, що могло піти не так.
І ось сьогодні знову прогулюючись по парку я поринув у роздуми про своє минуле, згадував, що зробив не так. Одружився я досить рано і цьому раділи обоє, життя в нас складалося добре, ми спокійно жили насолоджувались один одним, а потім дізналися що скоро у нас буде поповнення, я був на сьомому небі від щастя, та в нас залишилася одна проблема ми жили у комунальній квартирі, а так як у нас скоро мало бути поповнення я вирішив працювати побільше щоб ми змогли переїхати на нову квартиру як тільки народиться у нас дитина.
Майже весь час я проводив на роботі та не підтримував дружину у один із найважчих періодів її життя, та тоді думки у мене були лише про те як заробити побільше грошей і це стало переломним моментом мого життя. Ми стали все більше віддалятися один від одного та народження хлопчина призупинилося цей процес на деякий час. Ми були щасливими батьками, та я знову почав віддалятися від своєї сім’ї знову робота вийшла на перший план для мене.
Так як мене підвищили на роботі я почав ще більше зникати на роботі міг кілька днів не бути дома. Вся хатня робота лягала на плечі моєї дружини, а ще догляд за дитиною, я так і не помітив як син все пішов в школу я навіть не знав в якому класі він точно навчається, та одного разу терпець дружини обірвався, вона подала документи на розлучення.
Я ще старався щось виправити, але було вже пізно і мене не слухали. Так я втратив сім’ю. Іншої я так і не знайшов знову все через роботу. І що мені зраз з тієї роботи, я проживаю сам, сина так і не бачив вони обірвали зі мною всі зв’язки. Єдина радість яка у мене зараз залишилася це я сиджу у парку і дивлюся як ходять щасливі сім’ї та уявляти їх на своєму місці.
Одного разу так сидівши до мене підбігла маленька дівчинка років 5-ти та дала мені цукерку, щоб я не сумував, я подякував їй та сказав що більше не буду сумувати. Вона усміхнулася і побігла до мами з якою гуляла в парку.
Повертаючись додому я побачив ту саму дівчинку коло будинку з мамою і ще з ними стояв чоловік, я спочатку не надав цьому уваги, але підійшовши ближче я зрозумів що це був мій син. В голові були лише думки: “що він тут робить?”
Побачивши мене син відразу усміхнувся, та підійшов і обняв батька, та відразу почав просити пробачення за те що він з ним жодного разу не пробував зв’язатися. Та познайомив його зі своє дружиною, та донькою, саме тією дівчинкою яка просила його більше не сумувати.
Старенький відразу запросив їх додому, накрив стіл, та вони говорили до самої ночі а дівчинка то сиділа на колінах у дідуся, то гралася великим сірим котом, який прикрашав самотність старого.
Чоловіка все ж цікавило питання, а як поживає його колишня дружина, та тоді син хмурився, та сказав що її не стало близько року тому. Чоловіку стало погано бо він так хотів ще раз поговорити зі своєю Маринкою ще хоча б раз її побачити. Та син продовжив : “ Вона не забувала про тебе завжди час від часу згадувала, і задавала риторичне питання як ти поживаєш, і чи напрацювався вже і можеш відпочити? Мама хотіла тебе знайти, але не встигла, тому я вирішив це зробити замість неї. І тебе було не важко знайти, ти навіть не переїхав з нашої колишньої адреси. А зараз ми будемо збиратися їхати в готель бо година вже пізня.”
- Сину ти що? навіщо кудись їхати ти подивися на цей пустий будинок він просить гостей, та дитячого сміху. Залишайтесь тут, на скільки вам завгодно.
Гості це і зробили і чоловік вперше за довгий час лягав спати з усмішкою на обличчі, і все не міг перестати розповідати котові який він радий цьому.
